Літо залишилося лише у спогадах Каорі. Тепер осінній вітерець кружляв жовто-зеленим листям у порожньому парку, яким вона йшла. Тиша. Повільна хода. Вона міцно тримала кошик із тендітними трояндами, наче боялася, що вітер вихопить їх, заявляючи свої права. Останні промені ще теплого сонця ось-ось мали сховатися за великий пагорб. Стало сумно. Каорі намагалася вловити свій настрій - здавалося, він залежав від сонця й тепла. Вона присіла на лавку, що ще була осяяна вечірнім світлом. Троянди на колінах і їхній тонкий аромат нагадали їй, що ця мить безцінна. І ось вони - квіти, а вітер і тінь уже не мали значення.
Немає коментарів:
Дописати коментар