Аманда. Танці були її пристрастю й захопленням. Неймовірно ніжна й тендітна, вона здавалася легкою, мов пір’їнка, коли танцювала - ніби парила над землею. На літо Аманда приїжджала до своєї бабусі, яка погано чула. Старенька не завжди могла збагнути: чи то онучка танцює, чи ловить метеликів, чи просто робить зарядку. Аманді дуже хотілося, щоб бабуся відчула такт музики, її ритм і гармонію - щоб почула ту невидиму красу, яка надихає на рух. Вона щиро сподівалася, що колись бабусі насниться музика - і тоді вона зможе краще зрозуміти свою онуку.
7 років я не шила і не творила.
Чесно кажучи, інколи приходили думки, що я більше не повернусь до творчості. Але ось я сьогодні, за швейною машинкою, знову шию маленьких персонажей. Бути творцем це щось неймовірне! Але цей шлях складний і в той же час захоплюючий. Радію, що творчість стала для мене своєрідною терапією і великим світом маленьких історій:)
Нема чого сидіти в хаті, коли ціле поле моркви ще не висмикане. З самого ранку Бʼянка порається на городі й уже в голові перебирає рецепти з моркви: морквяний смузі, смажені морквяні палички з голландським соусом, морквяна запіканка, морквяні оладки, морквяне рагу… І, звісно, заморожені морквяні кубики в мішечку - ті самі, що ввечері доведеться прикласти до втомленої спини. Щороку Бʼянка обіцяє собі садити менше моркви, але рецептів стає тільки більше. І як тут дозволити собі бодай один пропустити?
