7,7% цього, 2026-го року, вже позаду. Дякую Богу за можливість жити це життя. Рано вранці переглядала фото минулих років, фото лише згадка і тінь того, що минуло. І ось ця мить через кілька секунд стане минулим.
Стільки емоцій з початку великої війни, стільки болю і страждань, стільки хвилювань і молитов. Це все теж, як і фотографії, залишають свій відбиток в галереї серця. Важкі новини про знищення нашої України кожного дня, тижня, місяця, року...невдовзі почнеться п'ятий рік війни. Так шкода наших людей, які вже стільки років страждають через війну, а зараз ще і мерзнуть. Кляті сусіди, кляті люди, що напали і вбивають, тратять свої мільйони на смерть, а ми на захист і життя. Скільки процентів залишилось до кінця цієї війни?
Скільки процентів цієї війни ми прожили? Чи побачать наші діти свій дім і рідних? Чи побачать, коли вони ще діти...чи виростуть тут, на чужині? Ціна безпеки, ціна свободи, ціна життя - ми всі платимо певну ціну і несемо кожен свої втрати і в той же час ми разом. Хоч відстань і роки проводять між нами видиму і невидиму лінію, між тими, хто виїхав і тими хто ні, ми все одно маємо зв'язок, все одно стараємось бачити один одного і не забувати, хоч "різкість" зору бачити далеко - вже впала і з роками навряд стане краще.
Приймати життя, бачити Божу руку, молитись і пам'ятати, що проценти нашого життя в Божих руках. Ми не знаємо, скільки процентів власного життя вже прожили - 20%, 50%, 70% чи 95% і тим паче це час любити, кожен день.
