Дульсінея

 Жаркий весняний день. Птахи стихли. І не через спеку, а тому що лісовою стежкою йшла ВОНА -  Дульсінея. Пташки знали: за її мрійливими, блискучими очима, легкою ходою та безтурботним виглядом ховається дуже впертий і запальний характер. Ця зайка була переконана, що пташки повинні співати тільки зранку - і аж ніяк не посеред дня, коли й без того спекотно, а в голові рояться думки, що ніяк не дають спокою її рудій голівці.